Українські Студії в Гарварді

Історія та розвиток

Початки Центру Українських Студій у Гарварді сягають 1957 року, коли Союз Українських Студентських Товариств (СУСТА) запропонував уфондувати кафедру українознавства в одному з передових американських університетів, щоб сприяти збереженню і розвитку української науки. В 1962 році було створено Фонд Катедр Українознавства, який розпочав збір коштів для створення кафедри в американському університеті. До 1967 року Фонд Катедр Українознавства (ФКУ) зібрав на згадану ціль 280 тисяч доларів. Наукова Рада ФКУ, яка складалась з українських професорів різних американських коледжів та університетів, вибрала Гарвард як науковий заклад, найбільш відповідний для програми українських студій, особливо тому, що цей університет має давні традиції в ділянці східно-європейських студій.

У наступних місяцях було зібрано додаткові фонди загальною сумою шістсот тисяч доларів – суми, потрібної для уфондування однієї катедри в Гарварді, і 22 січня 1968 року в Університеті офіційно було встановлено кафедру української історії. Тоді ж декан факультету Гуманітарних наук призначив спеціальний комітет, який керував і координував діяльність програми українських студій. Цей же комітет опрацював план створення двох додаткових катедр української літератури і мови, розгортання видавничої діяльності, поширення бібліотечних збірок, введення в програму Гарварду літніх курсів україністики та заснування наукового інституту. Вже під час академічного 1968-69 року у кількох Гарвардських департаментах були курси українознавчих дисциплін. Паралельно з цим створено спеціальні програми для вишколу нового покоління вчених та дослідників з україністики, призначено фонди для поширення бібліотечних збірок, з’явився перший том у Гарвардській Серії Українських Студій.

У січні 1973 року уфондовано кафедри української літератури і мови, а в червні того ж року засновано Український Науковий Інститут в Гарварді. Інститут поставив собі за завдання в перше десятиліття своєї діяльності підтримувати основні науково-дослідні проекти, а водночас забезпечити вчених і дослідників анотованими бібліографіями і навчальними посібниками з української історії, літератури і мови. Інститут регулярно запрошує до співпраці професорів, які є у науковій відпустці від своїх університетів та кваліфікованих дослідників. Сьогодня місія Інституту полягає в тому, щоб «поширювати знання про Україну через викладання, дослідження та публікації в галузі гуманітарних та соціальних наук у Гарварді та в усьому світі» (сайт HURI). З моменту відновлення незалежності України у 1991 році Інститут розширив свою сферу діяльності, включивши до нього сучасні теми, важливі для розуміння сьогодення України.

1974 рік став переломним роком у діяльності Центру Українських Студій. Він знаменував остаточне завершення формальної структури українознавчої програми в Гарварді. Факультет Гуманітарних Наук проголосував, щоб на місці тимчасового комітету українських студій був створений Постійний Комітет, призначений ректором Університету. Створення Контрольного Комітету в питаннях Інституту було черговим кроком в напрямку повної інтеграції українських студій в загальну структуру Університету. Цей Комітет звітував безпосередньо Раді Директорів – що є одним з двох центральних органів, які керують справами Університету – про те, наскільки ефективно Інститут здійснює свої завдання. Через сім років після встановлення кафедри української історії в Гарварді, Рада Директорів затвердила призначення академіка Омеляна Пріцака на професора кафедри української історії імені Михайла Грушевського, починаючи з першого липня 1975 року.

З часу свого заснування в 1968 році програма українських студій у Гарварді створила можливості для багатьох учених з-поза Гарварду користуватись значними науковими ресурсами Університету. У Центрі Українських Студій працювало кількасот наукових дослідників, стипендіатів, аспірантів і кандидатів наук з університетів з усього світу. Програма Центру розрахована на ефективне використання талантів учених, які працюють у різних ділянках, щоб в такий спосіб поширити дослідну програму за межі основних дисциплін, репрезентованих трьома кафедрами. Під егідою Центру Українських Студій працюють спеціалісти з економіки, політичних наук, антропології, історії мистецтва, археології, теології та багатьох інших дисциплін.

Літня Школа

Курси з українських дисциплін викладаються в Літній Школі Гарварду від 1971 року. До 1976 року кожного літа викладались восьми тижневі курси з української історії, літератури та мови. Однак у 1977 році Фонд Катедр Українознавства запропонував більш інтенсивну, безкоштовну програму – курси з українських дисциплін протягом чотирьох тижнів, коли студенти жили в гуртожитках Гарвардського університету. Метою цієї програми було заохотити молодь користуватись українською мовою поза школою. Завдяки сучасній семитижневий програмі сотні студентів мали можливість слухати виклади з української історії, літератури й мови під час Літньої Школи в Гарварді. Програма Літньої Школи відкрита для всіх, хто здобуває вищу освіту.

Крім академічної програми протягом Літньої Школи відбуваються спеціальні лекції, демонструють кінофільми і влаштовують виставки в бібліотеках Гарварду. Всі навчальні посібники Університету, включно з мовною лабораторією, доступні для учасників Літньої Школи. Студенти можуть користуватись Гарвардською Університетською Бібліотекою, яка має унікальні архівні матеріали, які більше ніде не доступні. Учасники Літньої Школи також можуть користуватись спеціальною бібліотекою і навчальними посібниками Українського Наукового Інституту в Гарварді.

Випускників Літніх Шкіл, які виявляють талант і зацікавлення в цій ділянці, заохочують продовжувати академічну кар’єру з україністики.

Бібліотечні збірки

Гарвардська Університетська Бібліотека, яка складається з-понад дев’ятдесятьох окремих бібліотек, має одну з найбільших і найкращих дослідних збірок україніки у світі. Це містить документацію, створену на українській етнічній території, матеріали про події, які відбувались на цій території, а також матеріали, авторами яких є вчені українського походження. Розвиток українських колекцій у Гарварді почався задовго до створення програми Українських Студій в цьому університеті. Однак посилена і систематична розбудова відновилась в 1968 році, коли Комітет Українських Студій призначив на цю ціль відповідні фонди. Збірки україніки збагачуються окремими пожертвами книжок чи архівів, а також шляхом закупів та обмінів. З 1968 року Гарвард купує також мікрофільми і фотокопії творів, недоступних в оригіналах.

Серед рідкісних рукописів та стародруків, що їх можна знайти в Гарварді, є «Апостол» і «Азбуковник» – перші книжки, друковані в Україні Іваном Федоровим (Львів, 1574), оригінальні універсали Гетьмана Івана Мазепи, рукопис «Діалогу» Григорія Сковороди, перші видання творів Івана Котляревського, Тараса Шевченка і Пантелеймона Куліша.

У жовтні 1970 року при Бібліотеці Вайднера була створена Бібліотека Українського Семінару, як ядро дослідницької колекції, призначеної головним чином для істориків. Крім основних періодичних і серійних видань, першоджерельних матеріалів і монографій з фондів Бібліотеки Вайднера, бібліотека Семінару є своєрідним сховищем для численних томів з бібліотеки Гарвардського Правничого Факультету.

В 1973 році при Українському Науковому Інституті створено Довідкову Бібліотеку, яка особливо корисна тим, що її матеріали весь час доступні студентам чи дослідникам. Колекція Довідкової Бібліотеки зростає швидкими темпами і зараз має тисячі праць та копій.

За час свого існування Центр Українських Студій влаштував кілька виставок, щоб ознайомити університетську громаду і широку громадськість з книжковими й архівними збірками україніки в Гарварді.

Видавнича діяльність

Одним з основних завдань програми Українських Студій у Гарварді є видавати наукові праці з різних українських дисциплін. Гарвардська Серія з Українських Студій включає серію монографій для оригінальних наукових праць, серію джерел і документів для архівних документів та матеріалів конференцій, епізодичні статті для есе, що представляють особливий інтерес, а також серія Offprint для репродукцій статей співробітників УНІГУ, які з’являються в публікаціях, що не належать Інституту.

Міжнародний науковий журнал «Гарвардські Українські Студії» почав виходити в 1977 році. Фахівці зі славістики з Північної Америки, Європи та Близького Сходу працюють у редакційній колегії ГУС як консультанти редакторів. Журнал є форумом для обміну дослідженнями в галузі українознавства та заохочує міждисциплінарний підхід до цієї галузі. Журнал публікує статті, огляди, документи, дискусії, рецензії на книги на теми з історії України, мови, літератури та супутніх дисциплін. Серед авторів – провідні науковці, молоді україністи та славісти, а також співробітники Українського Наукового Інституту Гарвардського Університету.

Щопіврічний журнал «Рецензія: Огляд Радянських Наукових Публікацій», який з’явився завдяки ініціативі двох випускників Гарварду друкувався між 1970 та 1979 роками. Журнал рецензував книжки і періодику, які з’являлися в Україні з гуманістичних і соціальних наук. До журналу дописували кандидати наук чи аспіранти, пов’язані з Центром Українських Студій в Гарварді, а також професори Гарварду і вчені з інших університетів. Студенти самі редагували і розповсюджували журнал.

Наприкінці кожного академічного року (до 1979 р.) Центр Українських Студій в Гарварді публікував звіт всіх семінарів, які відбулись протягом року. Ці «Протоколи Семінару з Українських Студій» включали конспекти кожного викладу і дискусії, а також бібліографічні матеріали до кожного викладу.

Всі публікації Гарвардського Центру Українських Студій доступні бібліотекам, науковим закладам та окремим передплатникам.